Банки проти бізнесу

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ В. ЮЩЕНКУ,

ГОЛОВІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ В. СТЕЛЬМАХУ,

ПРЕЗИДЕНТУ АСОЦІАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ О. СУГОНЯКО

ЗВЕРНЕННЯ

2010 рік, ймовірно, стане роком боротьби банків із підприємцями та вкладниками за володіння їхнім майном та активами, роком остаточного перерозподілу власності на користь структур, що стоять за банками, роком боротьби за депозити громадян.

Криза – це спосіб збагачення одних за рахунок втрат інших, в тому числі за рахунок замороження депозитів громадян.

Мета кризи – перерозподіл власності шляхом відбирання за безцінь здешевлених активів вкладників тими структурами, що стоять над банками. Банки – це інструмент в їхніх руках.

У цих умовах завдання влади та бізнесу – змусити банки солідарно розподілити відповідальність із бізнесом та вкладниками за наслідки кризи. 

Ми маємо надати юридичну та психологічну допомогу розореним позичальникам (у зв’язку з непоодинокими випадками суїциду), адже вони не могли передбачити такої поведінки банків. А відповідальність має бути спільною. Втрати мають нести всі, причому пропорційно, залежно від провини кожного. А сьогодні втрачають лише громадяни та бізнес – саме в них банки забирають майно та активи. Самі ж банки не несуть ніякої відповідальності за недофінансовані бізнеспроекти, неповернуті депозити, заморожені кредити, одностороннє підвищення відсоткових ставок, за вимоги про дострокове повернення кредитів, за оприлюднення списків боржників (що є порушенням таємниці внесків рівно, як і кредитів) та обмеження виїзду за кордон боржників без аналогічного обмеження виїзду банкірів, які не повертають депозити  і т.д. і т.п.

 ВЛАДА МАЄ ЗУПИНИТИ БАНКІВСЬКЕ СВАВІЛЛЯ.

Наслідки кризи лягли на плечі лише бізнесу та громадян.

В умовах кризи банки:

·           Припинили виконувати свою пряму функцію – кредитування економіки, тому сьогодні вони є гальмом економічного розвитку та подолання кризи.

·          Не знижують, а збільшують відсотки.

·          Зменшують ліміти кредитних ліній, вимагаючи дострокове повернення кредитних коштів. Тобто роблять усе, щоб клієнт не мав можливості погасити кредит.

·          Не повертають (повертають невчасно) депозити.

·          Не відтерміновують сплату відсотків.

·          Не погоджуються на перерахування боргу за ставками, які були на момент отримання кредиту.

·          Не погоджуються на обмеження штрафних санкцій та зміни графіку платежів, виходячи з можливостей бізнесу.

·          Кошти, отримані від Нацбанку на рефінансування, використовують не для кредитування підприємств та виплати депозитів, а для валютних спекуляцій, чим паралізують економіку.

·          Ситуація, коли ВВП падає, а прибутки банків ростуть призводить до вибуху нових проявів кризових явищ. (За 2008 рік прибутки 18-ти найбільших банків завдяки операціям доформування резервів склали 24.9 млрд. грн. Ще більш вражаючі показники за січень 2009 року – банки сукупно заробили 2.5 млрд. грн. чистих прибутків, що майже в 2 рази більше ніж в січні 2008 року. Щоправда, в другій половині 2009 року банки показали збитки, щоб знову вимагати від Нацбанку та Уряду додатково фінансування.

·          Банки повинні працювати на економіку, а не виключно на себе.

·          Влада підтримує не реальну економіку, а виключно банки, за рахунок  яких вона збагачується.

      Вихід є – примусити банки йти на конструктивний діалог із бізнесом. (Сьогодні банки лише роблять вигляд, що йдуть на компроміс, насправді ж їх пропозиції не вирішують жодної з проблем оскільки не відрізняються від докризових механізмів). Влада має стати ефективним та об’єктивним посередником у цьому процесі.

·          Влада має створити умови для бізнесу, для росту економіки, а не росту банків за рахунок економіки

·          Відповідальність усіх суб’єктів має бути спільною.

Пропонуємо:

1.   Створити державний банк реконструкції та розвитку і лише через нього фінансувати економіку. Як альтернативу можна розглянути можливість фінансування економіки через два державні банки («Ексімбанк» та «Ощадбанк»). Тільки це допоможе підприємствам завершити свої проекти, поповнити обігові кошти, запустити виробництво, виплачувати заробітну плату і відповідно виконати свої зобов’язання перед кредиторами (у т.ч. і з комерційними банками, які, як наслідок, отримають ресурси для розрахунків із вкладниками). Комерційні банки на це мають погодитись і підтримати.

(В умовах кризи комерційні банки ніколи не будуть кредитувати економіку. Отримані ресурси вони завжди будуть резервувати в валюту, чим провокувати інфляцію та курсову різницю.)

2.   Влада повинна законодавчо (через жорстку політику Нацбанку в тому числі) примусити банки мати право претендувати лише на ту частину іпотеки (заставного майна), яка відповідає розмірам виданих ними кредитів на момент їх видачі, а залишкова частина активів та майна повинна залишатись підприємствам (позичальникам). Це було б справедливо.( Адже банки в першу чергу спровокували кризу). Банки ж сьогодні забирають не лише все іпотечне майно, а й всі інші активи, які ніколи не були предметом застави. (Наслідком такого рейдерства стають непоодинокі випадки суїциду серед громадян. Людське життя стало невартим нічого на шляху збагачення банків)

 Це не просто наші пропозиції – це наші наполегливі вимоги до влади та банків. У випадку їх ігнорування ми будемо вимушені захищати наш бізнес найрішучими методами, страйками та актами непокори.

ГОЛОВА СОЮЗУ ПРОМИСЛОВЦІВ ТА ПІДПРИЄМЦІВ М.ЧЕРКАСИ

 УПОВНОВАЖЕНИЙ ДЕРЖКОМІТЕТУ З ПИТАНЬ ЗАХИСТУ ПРАВ ПІДПРИЕМЦІВ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ 

П.ЧЕРНЯВСЬКИЙ.