Мер – київський, губернатор – донецький, черкащани – ?

У вівторок, 6 квітня, згідно з Указом Президента Віктора Януковича, Черкащина отримала свого очільника. Ним став, як це не парадоксально, донеччанин – двократний міністр вугільної промисловості і двократний міністр ПЕК, депутат фракції Партії регіонів Сергій Тулуб.

Таке рішення Віктора Януковича викликало неабиякий резонанс у політичних та громадських колах Черкас. Багато хто вважає, що призначення Сергія Тулуба губернатором області – явище тимчасове, адже черкаській землі потрібен в першу чергу аграрій, і аж ніяк не енергетик. Інші, навпаки, говорячи про управлінський досвід Сергія Тулуба, впевнені, що він зможе навести лад на Черкащині.

Ми ж вирішили поцікавитися думкою представників бізнесу. Наша розмова з Уповноваженим Держкомітету з питань захисту прав підприємців у Черкаській області, головою громадської організації «Черкаси – ТВІЙ дім» Петром Чернявським.

– Петре Олексійовичу, цікаво почути Вашу думку з приводу призначення головою Черкаської облдержадміністрації Сергія Тулуба?

На певний час це може викликати напругу між переважно демократичним світоглядом, який притаманний центру України, та світоглядом сходу України, якому більш притаманний жорсткіший, наближений до тоталітарного державний устрій. В решті решт хтось має перемогти: або ж дружба, або ж ненависть. Переможе дружба, якщо політика нової влади буде направлена не на те, щоб зробити Черкащину Донецькою (одонеччити світогляд), а створити сприятливі умови для малого та середнього бізнесу, який сам себе (а разом і країну) виведе з кризи, відкрити широких шлях для інвестицій та стимулювати не лише гаслами, а й конкретними бюджетними рішеннями уряду.

– Проте з точки зору сьогодення, чомусь, сприймається і така риторика: «Черкаси – колись вільне козацьке місто, здалося на милість переможців. Земля у самому серці України, яка завжди була колискою української еліти, центром духовності, національно-визвольної боротьби, яка дала країні Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Василя Симоненка, сьогодні, виявляється, не має жодної людини патріота і фахівця, достойного очолити своє місто чи область, не те що країну».

–  Так, дійсно схоже, що «вільні козаки» добровільно оділи кайдани і, навіть, батько цього вислову В.Олійник, очевидно, змовчить з цього приводу оскільки сам обручився з регіоналами. Звичайно, нині можна почути безліч суджень, на зразок: чужинці наведуть порядок, зупинять корупцію та кумівство в Черкасах і т.п. (щоправда таку пісню ми вже співали на попередніх мерських виборах).

Для мене очевидно інше – якщо ми самі ні на що не здатні, отже дійсно заслуговуємо на рабство. І в першу чергу, винна в цьому деградована еліта нашого міста, а з нею і всі черкащани, які разом не в змозі зупинити мародерство власних чиновників, не в змозі привести до влади більш праведних, порядних людей. Якщо кожен не усвідомить, що «Черкаси - це твій дім» і саме від тебе залежить порядок в твоєму домі, то марно сподіватися, що хтось інший (навіть, ваш добрий сусід) наведе в ньому лад. Колись траплялося таке в вашому житті? Тому сьогодні ми приречені говорити: «Якщо наші чиновники крали, але хоч трохи соромились своїх земляків, та й накрадене переважно залишалось на Черкащині , то чужим соромитись нікого». Чи багато київські менеджери принесли в Черкаси? Більше винесли. Приватні компанії просто заволоділи майном міста. Майном, яке належить всій громаді. На різних етапах привласнення перебувають життезабезпечуючі об’єкти міста : РЕУ, теплокомуненерго, водоканал, тролейбусний парк, КТП. Та найбільш небезпечне і страшне в їхній приватизації те, що в цих галузях не створене конкурентне середовище. Про енергозберігаючі технології, склопакети в кожній квартирі, автобани, аеропорт, річпорт, новий міст через Дніпро, зразкову чистоту в місті – не варто згадувати. Тут би багнюку поприбирати та ями позасипати. І проблема не в бюджеті, а в тому, що немає фахівців, які його наповнюють, є лише ті, які розподіляють. Не беруся прогнозувати що запропонують нам донецькі. Схоже, Черкащина віддана на пограбування і, можливо, невдовзі знову перестане існувати, як область. Втім, можливо й навпаки – щоб завоювати прихильність центру України, Янукович поставив губернатором доволі впливову, потужну і фахову людину, аби залучити частину донецьких мільйонів для відродження Черкащини: аеропорту, доріг, інноваційних технологій. Мені, як економісту, зрозуміло, що для бізнесу існує лише економічна доцільність, а не авторитетні вказівки…проте, якщо взяти до уваги, що розвиток бізнесу в Україні не описується законами класичної економіки (тобто розвивається в супереч здоровому глузду), то можна очікувати чого завгодно. Якщо тільки справжньою метою не є відмивання фінансових потоків через Черкащину. Проте, і в цьому випадку приємно те, що «щось» зачепиться і залишиться в нашій області.

Так сталося, що до влади в країні прийшла команда, яка не живе за законами (і це не лише регіони,це практично вся політична еліта країни). Підтвердженням цьому є перенесення виборів, спосіб формування коаліції, дивакуватий конституційний суд. Причому, порушуються не просто якісь закони, а в першу чергу сама Конституція, ніби її взагалі немає. І в цю коаліцію зовсім не поодинокими рядками, а підтюпцем побігли хохли (не плутати з українцями) і їх виявилося не так вже й мало… Скоро вже сформується і конституційна більшість, після чого настане повне беззаконня. Простіше і дешевше купити оптом, як барахло на базарі, нардепів, міністрів, мерів міст, призначити «дерибанщиків» з великим досвідом і надовго забути про те, що Україна мала шанс стати демократичною, європейською державою. (Процес скупки чиновників різних рівнів буде продовжуватись до тих пір, поки вибори, як такі, не втратять сенс. Вже повертається система майже офіційної плати за чиновницькі портфелі, встановлюються на них тарифи. Наприклад, крісло мера коштуватиме 500 тис. у.о., у випадку якщо мерів будуть призначати, як губернаторів, і вже приміряють такий механізм щодо м. Київ). Такий сценарій не новий. Він розігрувався і раніше, але тоді Ющенко зупинив його, призначивши позачергові вибори. Мовляв, якщо хочете мати більшість – будь-ласка, але шляхом звернення до народу. Зараз такого Ющенко вже не скаже і не тому, що немає вже такого президента, а тому, що він свідомо привів опонентів до влади.

– А у киянина Одарича, на Вашу думку, які перспективи?

Призначення Черкаським губернатором донеччанина – ще один серйозний удар по перспективах Одарича на чергових виборах міського голови. Я думаю, що за рік черкащани прозріють, опинившись біля розбитого корита, і зрозуміють, що один чужинець в місті все ж краще ніж два. Тим більше, що новому губернатору дорікнути поки нічим, міській же владі навпаки – більш як за 4 роки в Черкасах не було зроблено серйозного прориву у жодній зі сфер життя міста (крім висадження квіточок, через які неможливо проконтролювати потік бюджетних коштів. Чи то був спосіб боротьби з кризою?!)

Ймовірно, багато хто ще не усвідомлює тієї глибини кризи, до якої втягується країна саме зараз. Більш того, абсолютно можливе тимчасове покращення соціально-економічної ситуації (і це ще більше осліпить нас). Адже за недемократичних, тоталітарних режимів завжди спостерігається більш прискорений розвиток, ніж за умов демократії.

–   Але чому тоді вся Европа йде повільним демократичним шляхом?

–   Тому що цей шлях завжди вірний. Прискорений тоталітарний (беззаконний) шлях завжди веде в іншу сторону. Ми швидко біжимо, але ніяк не можемо наздогнати тих, хто йде повільно. Оскільки біжимо в сторону.